І. Читаємо «Казку «Визволення лісу»
Зазначте, що на двох попередніх заняттях ми говорили про те, як ставитись до різної поведінки людей, судити чи ні. А ось що робити, коли людина навмисно шкодить іншим, або ще гірше тим, хто не може відповісти? Поміркуємо сьогодні на цим.
Намалюйте на дошці або папері зображення кошика, в якій умовно буде зібрано все те, що учні знають про тему цієї казки. Запитайте дітей, що вони знають про ліс, та запишіть їхні думки, «наповнюючи» нижню частину кошика. В кошик ідей можна «складати» факти, думки, імена, проблеми, поняття, що мають відношення до теми.
Запропонуйте учням порівняти їхні думки та уявлення з тим, що написала у своїй передмові до казки «Визволення лісу» казкарка Наталка Малина. Прочитайте (запросіть їх до читання) передмову.
Наталка Малина,
передмова до казки «Визволення лісу»
“Задумувались ви колись, чому люди так люблять ходити у ліс, чому у ньому так добре? Ліс немов Святий Миколай має повну торбу подарунків і щедро роздає їх. Подарунки ці незвичайні, не завжди можна потримати їх у руках, інколи тільки почути або відчути їх. Там і гриби, і ягоди, а також прохолода, і п’янкі лісові аромати, і спів пташок, і шепіт дерев.”
Потім можна запросити учнів обмінятись інформацією в парах: з’ясувати, в чому збіглися їхні уявлення зі словами казкарки, а які виникли розбіжності.
Далі повідомте учням, що казкарка назвала свою історію «Визволення лісу» і запропонуйте дітям поміркувати, про що може бути казка з такою назвою. (Можна допомогти учням за допомогою запитань: Що означає визволити? Від кого потрібно визволяти ліс? Хто міг захопити ліс? Як виглядають загарбники?)
Поверніться до свого зображення кошика і коротко запишіть ідеї учнів у верхній частині кошика (без коментарів), навіть якщо вони помилкові. Далі в ході уроку ці розрізнені в свідомості дитини факти або думки, проблеми або поняття можуть бути пов’язані в логічні ланцюжки.
Далі запросіть учнів послухати казку та визначити, чи співпали їхні думки та ідеї з авторськими.
Визволення лісу
Ой, яка ж довга і холодна ця зима. Але це ніскілечки не лякало насінинку. Вона спокійнесенько собі спала, тихенько посопуючи. Їй і її сестричкам не страшні жодні морози і хуртовини. Земля, немов дбайлива мати, надійно оберігала їх від холоду, а сніг слугував їм за ковдрочку.
А ось і весна прийшла. Від її веселої усмішки сонячні промені стали теплішими і сміливішими. Вони проникали у кожну шпаринку, проходили крізь землю, і лоскотали насінинку, яка все ще міцно спала. «Просинайся. Просинайся. Вже час тобі вставати», - шепотіли промінчики.
Як же важко було насінинці прокинутися. Вона так довго спала, що всі боки собі відлежала. Насінинка покректала трошки, спробувала обережно поворухнутися. Навколо неї охкали її сестрички. Насінинка розсміялась, бо щось залоскотало її зсередини. Нарешті з неї з’явився молоденький паросток. Він перелякано озирався довкола. “Нічого не бійся, - заспокоїла вона його, - торуй свій шлях до сонця.”
“Давай, малий, поквапся, - підбадьорив його і дощовий черв’як, який нещодавно прокинувся. - Я зі своїми друзяками допоможу тобі, прорию тунелі, щоб земля стала пухкішою.”
Тут і там юні паростки влаштовували перегони, проштовхуючись один поперед одного нагору до світла.
Ось виткнулася перша травинка. Її радість від зустрічі з сонцем швидко змінилася на здивування. Куди не глянь, лежали пластикові пляшки, пакети та інше сміття, яке мало вигляд абсолютно недоречний у весняному лісі.
- Що ви тут робите ? Тут вам не місце, - обурилася травинка.
- Я не винна. Я сама не хочу тут бути , - виправдовувалась пляшка з-під кока-коли.
- Приблуди. Геть із лісу! - вимагав пролісок, який тільки-но розпустився.
- Я би з радістю, але як? Я не маю ніг, - відповіла обгортка з-під морозива. - Мене принесли сюди і викинули.
- Це якась змова проти лісу, а ви ворожі агенти, брудні найманці. Ви хочете захопити наш ліс. Це неоголошена війна. Ми вже задихаємось від бруду і сміття, - не вгамовувався пролісок.
Рослини галасували, сміття знічено мовчало. І невідомо, чим би все скінчилося, якби не почув цю сварку хлопчик Орест. Він займався в гуртку “Пласт”, де з поміж іншого навчали розуміти мову лісу.
“Хлопці, підтягуйтесь, потрібна ваша допомога, - телефонував Орест своїм друзям з екологічного гуртка, пластунам та регбістам. - Чекаю вас за півгодини.”
“Треба оголосити сміттю бій і визволити ліс”, - переконував він товаришів, коли всі зібрались. - Ви зі мною?”
Що потім почалось. Діти кликали батьків, телефонували знайомим, дзвонили у двері сусідам і навіть запрошували випадкових перехожих на підмогу. У призначений день зібралось море люду з мішками для сміття. Бій почався. Сміття здавалось, не чинячи опору, втомлене від постійних звинувачень лісових мешканців.
Чистий ліс полегшено зітхнув і вдихнув на повні груди.
Обговорить з дітьми, чи співпали їхні ідеї, що в кошику з авторськими. Запитайте:
- Що було для них неочікуваним?
- Як вони розуміють слова авторки, що «Чистий ліс вперше за багато років полегшено зітхнув і вдихнув на повні груди»?
- Які думки, почуття викликала у них ця казка?
Об’єднайте дітей в пари, групи і попросіть визначити, що вони можуть робити, щоб ліс «вільно дихав»? – скласти список або зробити малюнок. Завершіть читання зверненням до читачів Наталки Малини.
Наталка Малина
Післямова
А ще ліс приховує одну таємницю. Достатньо просто знайти гриби чи ягоди, складніше побачити пташку, ще важче помітити лісового звіра. Але чи знаєте ви, що у лісі живуть ще й чарівні мешканці. Це - гармонія, мир і спокій. Але вони - полохливі істоти, і не підійдуть до абикого. Марно намагатись зловити їх, вони - невловимі і невидимі. Коли їм хтось сподобається, то вони самі підходять ближче, і тоді людина відчуває щастя. Одна невірна дія - і вони тікають геть. Якщо хочете відчувати їх присутність, поважайте ліс і все живе, що мешкає у ньому. Тоді гармонія, мир і спокій будуть вашими постійними супутниками у лісі.
ІІ. Читаємо казку «Рекламна листівка»
Перед читанням казки запитайте дітей:
- Чи знають вони, що таке «рекламна листівка»?
- Де вони їх бачили?
- Навіщо їх роздають людям?
Далі повідомте, що зараз ми будемо читати казку, яка називається «Рекламна листівка», тому що саме така листівка буде її головною героїнею.
Скажіть, що зараз ви би хотіли, щоб вони дали відповіді на кілька запитань в залежності від того, якою є їхня думка.
Діти можуть давати свої відповіді у наведеній нижче таблиці (вона на дошці або на парті перед кожним учнем). Читайте послідовно наведені запитання, а діти мають ставити у першому рядку під номером запитання «плюс», якщо згодні з твердженням, і «мінус», якщо не згодні. Другий рядок таблиці заповнюється після читання, коли припущення дітей підтверджуються або ні.
Можливо також, щоб діти просто записували на аркуші номер запитання і ставили позначки біля цього номера: наприклад, 1+; 2 +; 3 – і т.д.
Таблиця носить назву «Чи вірите ви, що…», а отже перед кожним запитанням ви маєте повторювати ці слова, щоб діти думали над відповідним твердженням. Не забувайте читати повільно, щоб діти встигли думати перед відповіддю.
Чи вірите ви, що …
На рекламній листівці можуть стояти таємничі знаки? |
1. |
1. |
Що люди зберігають рекламні листівки після прочитання |
2. |
2. |
Що люди викидають листівки на смітник |
3. |
3. |
Листівка може переживати за свою долю |
4. |
4. |
Листівка може розмовляти з неживими істотами |
5. |
5. |
Рекламна листівка – це сировина, яку можна знову переробити |
6. |
6. |
Сміття на планеті так багато, що люди не знають, що з ним робити |
7. |
7. |
Що у відходів може бути нове життя |
8. |
8. |
Після того, як діти записали свої відповіді у таблицю, попросіть їх уважно послухати казку, щоб з’ясувати, чи співпали їхні відповіді з думками казкарки.
Наталка Малина
Рекламна листівка
Все почалось з інформаційних листівок зі збереження довкілля. Їх було дуже багато, і вони були яскравими і інформативними, а ще дуже поважними. Це й зрозуміло, бо на них була покладена надважлива місія — роз’яснювати людям, як правильно сортувати і переробляти сміття. А виглядали вони ось так:
І мали на собі таємничий знак.
Ось такий.
Того дня волонтери стояли на розі вулиць та у торгових центрах і роздавали їх направо і наліво. Більшість людей охоче брали їх у руки, читали, ховали у сумки, щоб прочитати своїм дітям, а деякі листівки просто викидали.
Я не знаю достеменно, як склалася доля кожної листівки. Особисто мені відомо тільки про шлях однієї з них — тої, що викинули. Ось її історія.
Коли інформаційна листівка опинилась у сміттєвій урні, її обуренню не було меж. «Як могли люди так жорстоко вчинити зі мною?», — не розуміла вона. Листівка очікувала, що її будуть передавати з рук у руки, як щось надзвичайно цінне, а потім прикріплять десь вдома на видному місці, на холодильнику, наприклад, щоб мати нагадування про правильне поводження зі сміттям. Лежачи серед недоїдених гамбургерів, сосисок у тісті, порожніх пластикових пляшок, алюмінієвих банок з-під напоїв, вона сама стала сміттям. «Це — кінець»,
подумала рекламна листівка. — Так безславно скінчилася моя просвітницька місія».
Та вже через пару хвилин вона оговталася, вирішивши що не варто так легко здаватися і розкисати. Вона була дуже відповідальною інформаційною листівкою і вирішила продовжувати свою просвітницьку діяльність навіть тут. «Тут страшенно смердить», - зауважила рекламна листівка, намагаючись зав’язати розмову з мешканцями урни. Але вони, напевно, зовсім очманіли від того смороду, бо ніхто їй не відповів. Обставини явно не сприяли спілкуванню. Почекавши хвилину, вона спробувала ще раз:
— Вітаю мешканців цієї славної урни. Доброго дня вам усім.
— Цей день ти називаєш добрим? Ти, напевне, глузуєш з нас? - нарешті відповіла пластикова пляшка. — Поглянь на нас, тільки вчора ми всі були корисними і потрібними, а сьогодні ми — сміття і непотріб.
— А ось тут ви помиляєтесь, шановна, — відповіла листівка. — Ми — не сміття, а сировина, яку можна переробити. Повірте мені, скоро все зміниться. Подивіться на мій зелений знак, це — знак безсмертя. Він говорить про те, що ми житимемо вічно, безкінечно даючи життя іншим речам.
— Жити вічно? — не йняла віри пластикова пляшка. — А чи не перегрілась ти на сонці, сестрице?
— Нічого не знаєш, а ще й насміхаєшся. Послухай краще, — ображено відрізала рекламна листівка.
«А чи знаєте ви, що на Землі сила-силенна сміття, — продовжила листівка. — Спершу його вивозили на сміттєзвалища, але сміття все прибувало і прибувало. Врешті-решт його стало так багато, що люди почали побоюватись, що сміття покриє всю планету. Тоді вони побудували сміттєспалювальні заводи, але і цього було недостатньо. До того ж говорять, що дим, який утворюється при спаленні відходів, шкідливий для людей і тварин. Тому почали з’являтися заводи по переробці сміття. Вони дають таким бідакам як ми нове життя. А ще переробка пластику, паперу, скла і алюмінієвих бляшанок зберігає багато корисних копалин та природних ресурсів, які йдуть на виробництво нових речей. Тому люди, які сортують і переробляють сміття, дбають про нашу планету і бережуть її. Але для того, щоб переробити сміття, його треба спершу відсортувати: пляшки до пляшок, папір до паперу, бляшанки до бляшанок, скло до скла».
Славнозвісна листівка таки домоглась свого — брати та сестри по нещастю після її розповіді оживились і горіли бажанням поспілкуватися.
Першою почала пластикова пляшка, і тепер її слова були просякнуті глибокою повагою до вченої і всезнаючої листівки:
— Вельмишановна пані, а чи не знаєте ви, що очікує мене в наступному перевтіленні?
— Звичайно знаю, — гордо відповіла листівка.— З таких як ви спочатку зроблять гранули, а потім ви зможете стати чим завгодно: знову пляшкою, пластиковим стільцем або столом, одягом, прикрасою і навіть іграшкою.
Пластикова пляшка втішилась і помітно повеселіла.
— А як щодо мене? — несміливо запитала алюмінієва бляшанка.
— О, ви дуже цінна сировина для переробки. Вас можна переробляти нескінченну кількість разів. З вас вийде чудова нова банка або будь-яка алюмінієва дещиця, а якщо зібрати 670 ваших сестриць, ви можете перетворитись на велосипед.
По цих словах сміттєве товариство з повагою подивилось на бляшанку, а та аж зашарілась від такої кількості уваги.
— А що ж станеться зі мною? — озвалась сором’язлива скляна пляшка.
— Ваших родичів відсортують по кольорам, і ви знову станете пляшкою або вас використають у виробництві будівельних матеріалів. Переробка скла збереже багато таких природних ресурсів як пісок, натрій і вапно.
— Що ж буде з вами? — запитали листівку.
— Я знову стану папером, можливо знову листівкою, яка буде знати все про переробку і сортування. Я дуже хочу розповісти про це усім людям, щоб вони знали про правильне поводження зі сміттям. Тільки так ми зможемо врятувати дерева, з яких виготовляють папір. Якщо переробити 1 тонну макулатури, можна зберегти 17 дерев. Знаєте, я ще досі пам’ятаю, як колись була деревом.
— Я теж пам’ятаю, — десь збоку озвалась картонна коробка. — Мої спогади не дуже чіткі, як з якогось далекого сну. Але я пригадую, що була височенним деревом, верховіттям торкалася неба, і вітер загравав зі мною і куйовдив моє листя. В мені було дупло, в якому жило сімейство білок. Я так тішилась, коли маленькі білченята бігали по моєму стовбуру, лоскочучи мене своїми лапками. То було щасливе життя. Потім у лісі з’явились люди і зрубали мене та багато інших дерев. Я тільки встигла прошелестіти білкам: «Тікайте, мої рідні. Рятуйте своє життя». Бідолашні втратили свій затишний дім. Як ви думаєте, вони знайшли собі іншу оселю? Я дуже переживаю за них.
Листівка пригорнулась до картонної коробки неначе хотіла обійняти її і прошепотіла: «Не сумуй. Мої сестри розкажуть людям, що робити, щоб дбати про Землю і вберегти дерева від вирубки. Все буде добре».
Мешканці урни слухали листівку, затамувавши подих. «Невже це правда?», — думали вони. Але листівка говорила так переконливо, що вони нарешті повірили їй. Кожен почав уявляти, на що перетвориться у наступному житті. Майбуття вже не здавалось їм таким похмурим, попереду жевріла надія.
Після завершення читання зверніться до попередніх відповідей і запросіть дітей поставити позначки у другій стрічці таблиці таким чином, щоб вони відповідали змісту прочитаного.
Обговорення побудуйте за такою схемою:
- Хто повірив, що на рекламній листівці можуть стояти таємничі знаки? Чому ви так подумали?
- Хто не повірив, що рекламній листівці можуть стояти таємничі знаки? Чому ви не повірили?
- Що про це пише казкарка? Що означає насправді такий знак? Де ми можемо його побачити, окрім листівки?
- Хто повірив, що люди зберігають рекламні листівки після прочитання? Чому ви в це повірили?
- Хто не повірив, що люди зберігають рекламні листівки після прочитання? Чому ви не повірили?... і так далі за кожним припущенням.
Таким чином перевіряємо всі вісім відповідей і одночасно засвоєння тексту казки.
Далі запитайте дітей:
- Що нового вони дізнались із казки?
- Про що насправді хотіла розповісти нам через свою героїню Наталка Малина? Підтвердить це прикладами з тексту. Нагадайте дітям, які цифри і про що приводить казкарка в тексті:
- 1 т макулатури зберігає від вирубування 17 дерев;
- 1 т пластику економить 750 кілограм нафти;
- 1 т склобою економить 300 кг кальцинованої соди та 1250 кг первинних матеріалів для шихти.
- Чи важливо сортувати сміття, перш ніж викидати? Чому?
- Чи роблять діти це вдома або в школі? (наприклад, хоча б збирають макулатуру чи пластик)
- Що треба робити, щоб скоротити кількість сміття у світі?
На завершення заняття запропонуйте дітям в парах (групах) придумати власний слоган, який би привертав увагу кожної людини до проблеми сміття. Обговоріть з дітьми, де можна було б розмістити/ використати цей слоган.
Урок з екологічного маркування
